ЗІЛ-134 — радянський “монстр” бездоріжжя, що випередив свій час

ЗІЛ-134 — це експериментальний військовий всюдихід, створений у другій половині 1950-х на заводі імені Ліхачова. Машина мала стати основою для сімейства важких армійських машин — від тягачів до амфібій. Його розробляли як “шасі майбутнього” для радянської армії. І хоча в серію він не потрапив, проект залишив величезний слід в історії позашляхової техніки.

🔥 Коротко про головне

Роки розробки: 1957–1959

Тип: важкий військовий всюдихід (4-вісний, 8×8)

Призначення: транспортування важких вантажів, ракетної техніки, спецобладнання

Кількість побудованих: лише кілька прототипів

Особливість: неймовірна прохідність та унікальна конструкція ходової

⭐ Історія створення

У середині 50-х армії потрібен був надпотужний транспортер для нової ракетної техніки. ЗІЛ отримав завдання створити шасі, здатне пересуватися там, де звичайна техніка просто не існує: болота, сніг, пісок, перепади висот, річки, заболочені полігони.

Так народився проект ЗІЛ-134 — машина, яка мала стати проривом у радянській інженерії.
Проте через надвисоку складність, ціну та появу альтернатив (ЗІЛ-135, МоАЗ-543) проект закрили.

⚙️ Технічні особливості ЗІЛ-134
🧠 Інноваційна система повного приводу 8×8

Усі чотири осі ведучі. Причому:

міжосьові диференціали відсутні — краще зчеплення на бездоріжжі

колеса здвоєні (на крайніх осях)

встановлена система централізованого підкачування шин

Це дозволяло “ростягувати” тиск гуми по різних поверхнях і пробиратися навіть по багнюці, де інші машини тонули.

🔥 Двигун

V8 ЗІЛ-130 (модифікований)

Потужність: ~150 к.с.

Об’єм: ~6 л

Двигун був розташований перед кабіною, щоб звільнити місце для спецобладнання позаду.

🌀 Гігантський дорожній кліренс

Кліренс становив майже 40 см (!)
Завдяки портальним редукторам та спеціальній конструкції моста.

🛞 Унікальна незалежна підвіска

Кожне колесо — на окремому важелі.
Це було революційно для 1958 року. Навіть багато сучасних вантажівок такого не мають.

🌊 Амфібійні властивості

ЗІЛ-134 вмів плавати, хоч не був повноцінною амфібією.
Рух у воді забезпечувався обертанням коліс.
Щоб він не тонув, кузов був герметичний, а в основі — великі порожнини для збільшення плавучості.

🏆 Прохідність: легенди, а не просто цифри

На випробуваннях ЗІЛ-134:

перетягував вантажі до 7–8 тонн

піднімався на піщані дюни

тягнув техніку через болота

“йшов по снігу глибиною понад 1 м”

долав рови шириною до 2 метрів

Його прохідність порівнювали з важкою артилерійською тягачкою та навіть з легкими танками.

❌ Чому ЗІЛ-134 не пішов у серію?

Причини декілька:

• Дуже складна конструкція

Маса вузлів була абсолютно новою для промисловості.

• Висока ціна виробництва

Армії потрібні були дешевші рішення.

• З'явився конкурент — ЗІЛ-135

Це шасі стало базою для ракетної техніки (наприклад, "Луна").

• Зміна доктрини військової техніки

Потрібні були швидші, легші, спеціалізовані шасі.

📌 Значення моделі

Хоч ЗІЛ-134 не став серійним, він:

став базою для майбутніх машин сімейства 135

заклав принципи незалежної підвіски на важкій техніці

довів, що 8×8 — це майбутнє військових транспортерів

став “лабораторією”, на якій відпрацьовували інновації

💡 Цікаві факти

На вигляд машина нагадувала поєднання вантажівки та бронетранспортера.

Колеса мали величезний діаметр і працювали навіть при пробитті (завдяки низькому тиску).

Кабіна стояла над мостами, що давало чудовий огляд, але керувати машиною було важко.

Деякі вузли тестувалися на морозах до –45°С.

Сьогодні прототипи зберігаються у музеях, і їх вважають одними з найрідкісніших ЗІЛів в історії.

🎯 Висновок

ЗІЛ-134 — це не просто вантажівка. Це експериментальна платформа, яка на кілька років випередила світову інженерію.
Радянська армія не наважилася пустити її в серію, але технічні рішення, випробувані на цьому “монстрі”, стали фундаментом для десятків військових машин майбутнього.